Селиська сироварня - перша українська реміснича сированя.

Це єдине місце на Україні де виготовляються сири за тисячолітньою традицією Швейцарських Альп. 

Сировари варять  4 види сирів: мякий "Хуст", класичний "Селиський", авторський "Менчул" і твердий "Нарцис Карпат". 

Це крафтовий натуральний продукт: ніжний, аромантий і аж оксамитовий. Це не скільки їжа, це - гастрономічне задоволення. 

Починалося все далекого 1995 року, коли власник сироварні Петро Пригара перший раз стажуваввся  у Альпах. На полонині біля Грюєра випасалося 44 корови, тут же їх доїли і варили сир на дровах. За словами п. Петра саме там він навчився головному - відчувати молоко. Потім були інші стажування і навчання і кінцеве рішення: відкрити власну сироварню.

Сельська сироварня запрацювала у 2002 році. Молоко закуповували від селян корови, які випасаються на схилах Карпат недалеко від Долини нарцисів. А воду підвели водогоном без насосів з лісового джерела. Це і забезпечило натуральність сирів. 

Кожен ранок тут починається із того, що люди з усього села і кількох сусідніх, звозять або зносять на сироварню своє молоко. Молоко проходить перевірку і перетворюється на сир найвищої якості.

Потім його підігрівають, додають сичужний фермент і відбувається диво:  бувально на очах робиться сирна маса і сироватка. Сирну масу, спеціальним ножем - лірою, подрібнюють на сирне зерно, виклають у форми і пресують. 

М’які сири зразу фасують, а тверді віправляють дозрівати у підвал. У підвалі підтримують одинакову температуру і вологість.  Час від часу сири проходять банні процедури, їх миють у розчині кухонної солі.

Щодня переробляється біля 1 тонни молока. До речі з 10 літрів молока виходть близько 1 кг сиру. Розширяти не планують. За словами п. Петра, це однозначно негативно позначиться на якості сиру. 

 З самого початку сированя створювалася як соціальний проект. Молоко закупувують лише від місцевих жителів.  Закупівельна ціна така, що за місяць, якщо людина приносила 3 літри молока вранці і 3 літри увечері, могла мати ще одну пенсію чи зарплату. 

Сироварня дала поштовх для  розвитку Селища. Відремонтували сільський клуб. Тут проводять музичні татеатральні фестивалі, різні імпрези.

Надихнуті досвідом сироварні, підприємці почали створювати ферми - равликова ферма та екоферма "Зелений гай". Відкрилася колоритна колиба Опришків, туристиів приймають садиби сільського зеленого туризму.

Звідси не хочеться виїзджати ні місцевим жителям, ні туристам. 

можна під час екскурсії "Хуст. Смачно" та авторського туру "Смакуємо си-и-и-ир", або ж замовити розробку Вашого персонального маршруту з відвідуванням сироварні і навколішніх туристичних атракцій. 

P.S.  Я дууууууже люблю сир!)))) І це мій найлюбленіший туристичний маршрут.